заграниця
заграни́ця
-і, ж., розм., рідко.
1》 Окрема держава, територія по той бік кордону.
2》 збірн. Іноземні держави.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заграниця — заграни́ця іменник жіночого роду закордон рідко Орфографічний словник української мови
- заграниця — Заграни́ця, -ці = закордо́н, -ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заграниця — ЗАГРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. 1. Окрема держава, територія по той бік кордону. — З жінкою [Лошаков] не живе, вона десь по заграницях віється, а він тут (Мирний, III, 1954, 260); Ви не їздили по заграницях дивитися на різні прекрасні дива (Довж. Словник української мови в 11 томах