заграниця

ЗАГРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко.

1. Окрема держава, територія по той бік кордону.

— З жінкою [Лошаков] не живе, вона десь по заграницях віється, а він тут (Мирний, III, 1954, 260);

Ви не їздили по заграницях дивитися на різні прекрасні дива (Довж., III, 1960, 363).

2. збірн. Іноземні держави.

— Завтра землю мають відбирати, а він до ранку завів про свою заграницю, — скривився Созоненко (Стельмах, II, 1962, 109).