загукати

I загук`ати-аю, -аєш, док.

1》 перех. і без додатка. Почати гукати, вигукувати які-небудь слова, звуки.

|| до кого. Звернутися до когось із чим-небудь.

|| на кого, розм. Покликати, нагукати кого-небудь.

2》 неперех., на кого. Почати голосно лаяти кого-небудь, кричати на когось.

II заг`укати-аю, -аєш, док., розм.

1》 неперех. Почати гукати, видавати гук, шум і т. ін.

2》 перех. Постійними окриками довести людину до отупіння.

Значення в інших словниках

1. загукати — загу́кати дієслово доконаного виду видавати гук, шум; окриками довести когось до отупіння розм. загука́ти дієслово доконаного виду почати кликати  Орфографічний словник української мови
2. загукати — ЗАГУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Почати гукати, видавати гук, шум і т. ін. Ось у недалекім болоті поміж тростиною загукав Гук (Фр., IV, 1950, 84); — Ну, господи благослови!...  Словник української мови в 11 томах
3. загукати — Загукати, -ка́ю, -єш гл. 1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69. 2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.  Словник української мови Грінченка