загукати

Загукати, -ка́ю, -єш

гл.

1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69.

2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.

Значення в інших словниках

1. загукати — загу́кати дієслово доконаного виду видавати гук, шум; окриками довести когось до отупіння розм. загука́ти дієслово доконаного виду почати кликати  Орфографічний словник української мови
2. загукати — I загук`ати-аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Почати гукати, вигукувати які-небудь слова, звуки. || до кого. Звернутися до когось із чим-небудь. || на кого, розм. Покликати, нагукати кого-небудь. 2》 неперех., на кого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загукати — ЗАГУ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Почати гукати, видавати гук, шум і т. ін. Ось у недалекім болоті поміж тростиною загукав Гук (Фр., IV, 1950, 84); — Ну, господи благослови!...  Словник української мови в 11 томах