загуляти

Загуля́ти, -ля́ю, -єш

гл.

1) Закутить. Загуляв Іван, загуляв, не до мислі жінку взяв. Чуб. V. 790.

2) Заглушить, осилить при помощи кутежей (свою бѣду, горе и пр.). Не втекла... таки од свого лиха: і не загуляла, й не заспівала, й не затанцювала його. Левиц. І. 86.

---------------

Загуляти, -лю, -лиш

гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.

Значення в інших словниках

1. загуляти — загуля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. загуляти — див. загулювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загуляти — ЗАГУЛЯ́ТИ див. загу́лювати.  Словник української мови в 11 томах