загуцати

загу́цати

-аю, -аєш, док., розм.

1》 перех. Почати гуцати, підкидати на руках, колінах (дитину і т. ін.).

2》 неперех. Те саме, що застрибати 1).

Значення в інших словниках

1. загуцати — загу́цати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. загуцати — ЗАГУ́ЦАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Почати гуцати, підкидати на руках, колінах (дитину і т. ін.). 2. неперех. Те саме, що застриба́ти 1. Він повернувся до купини, загуцав на ній, наче готуючись до танцю (Стельмах, І, 1962, 346).  Словник української мови в 11 томах