задирака

задира́ка

-и, ч. і ж.

Людина, яка своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник.

Значення в інших словниках

1. задирака — задира́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. задирака — див. бешкетник; задерикуватий; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. задирака — ЗАДЕРІЙ забіяка, зачепа, причепа, колотник, напрасник, БЕШКЕТНИК.  Словник синонімів Караванського
4. задирака — ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика).  Словник синонімів української мови
5. задирака — Задира́ка, -ки, -ці, -ра́ки, -ра́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. задирака — ЗАДИРА́КА, и, ч. і ж. Людина, що своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник. — Здорові були, дідусю, — привітався Савка з дідом Омельком.. — Спасибі, — подякував старий, не пізнавши вчорашнього задираку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 227).  Словник української мови в 11 томах