задирака

ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика). Де ви бачили, щоб у школі та не знайшлися свої бешкетники й забіяки (І. Цюпа); — А ти чого кричиш? Кнопка така, а кричить! Тепер сам бачу — хіба узяли б в армію такого задираку!.. (Ю. Збанацький); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі (О. Донченко); Був (Андрій) задерика, гнівом верховодив, Бив боягузів крилами орла (В. Бичко); Носячись із своїми гулями, прикажчик.. підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька ..шкребе і чистить коня (Ю. Яновський). — Пор. I. 1. баламу́т, 1. бешке́тник.

Значення в інших словниках

1. задирака — задира́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. задирака — див. бешкетник; задерикуватий; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. задирака — ЗАДЕРІЙ забіяка, зачепа, причепа, колотник, напрасник, БЕШКЕТНИК.  Словник синонімів Караванського
4. задирака — -и, ч. і ж. Людина, яка своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. задирака — Задира́ка, -ки, -ці, -ра́ки, -ра́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. задирака — ЗАДИРА́КА, и, ч. і ж. Людина, що своїми діями, словами призводить до сварки, бійки, бешкету; забіяка, бешкетник. — Здорові були, дідусю, — привітався Савка з дідом Омельком.. — Спасибі, — подякував старий, не пізнавши вчорашнього задираку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 227).  Словник української мови в 11 томах