задира

ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика). Де ви бачили, щоб у школі та не знайшлися свої бешкетники й забіяки (І. Цюпа); — А ти чого кричиш? Кнопка така, а кричить! Тепер сам бачу — хіба узяли б в армію такого задираку!.. (Ю. Збанацький); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі (О. Донченко); Був (Андрій) задерика, гнівом верховодив, Бив боягузів крилами орла (В. Бичко); Носячись із своїми гулями, прикажчик.. підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка (О. Гончар); Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька ..шкребе і чистить коня (Ю. Яновський). — Пор. I. 1. баламу́т, 1. бешке́тник.

Значення в інших словниках

1. задира — зади́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. задира — -и, ч. і ж. Те саме, що задирака.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. задира — ЗАДИ́РА, и, ч. і ж. Те саме, що задира́ка. Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі (Донч., VI, 1957, 427).  Словник української мови в 11 томах