задріботіти

задріботі́ти

-очу, -отиш і задріботати, -очу, -очеш, док., розм.

1》 неперех.Піти, побігти дрібними кроками.

|| безос.

|| Затанцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами.

|| перех., рідко. Почати виконувати якийсь танок, часто перебираючи ногами.

2》 неперех. Почати часто й ритмічно стукати, вдаряти по чомусь, у щось, створюючи відповідні звуки.

3》 неперех. Заговорити дуже швидко, скоромовкою.

4》 неперех. Заспівати, видаючи уривчасті звуки (про деяких птахів).

|| Заграти швидко, з перебором.

|| перех. Почати виконувати, грати яку-небудь мелодію у швидкому ритмі.

5》 неперех. Залунати (про уривчасті звуки).

Значення в інших словниках

1. задріботіти — задріботі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. задріботіти — Задріботі́ти, -бочу́, -боти́ш, -ботя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. задріботіти — ЗАДРІБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ЗАДРІБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., розм. 1. неперех. Піти, побігти дрібними кроками. Зоя здригнулася. З білого мороку вийшов низенький на зріст чоловік і обережно задріботів до неї (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 204)...  Словник української мови в 11 томах
4. задріботіти — Задріботі́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Быстро заговорить, засыпать скороговоркой. Я не хочу нічого знати, слухати, бачити! — задріботіла пані. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Засеменить (ногами). А хлопці, взявшись у боки, задріботять ногами, то вдарять тропака. Левиц. І. 16.  Словник української мови Грінченка