задувати
задува́ти
I і задимати, -аю, -аєш, недок., задути, задую, задуєш і задму, задмеш; мин. ч. задув, -ла, -ло; док.
1》 неперех. Починати дути, віяти, повівати звідки-небудь (про вітер).
2》 тільки недок., неперех. Дути, віяти, проникаючи, потрапляючи куди-небудь; завівати.
3》 тільки задувати, задути, перех., безос. Подувом вітру наносити, накидати що-небудь.
4》 перех. Гасити вогонь, світло, дуючи на них.
5》 тільки док., неперех., розм. Те саме, що затрубити.
II -аю, -аєш, недок., задути, -ую, -уєш, док., перех., тех.
Пускати в дію (домну).
Великий тлумачний словник сучасної української мови