закльовувати

закльо́вувати

-ую, -уєш, недок., заклювати, -юю, -юєш, док., перех.

1》 Б'ючи дзьобом, забивати на смерть, заподіювати рани (про птахів).

2》 кого, перен., розм. Замучувати, зацьковувати кого-небудь, постійно чіпляючись до нього; допікати, дошкуляти кому-небудь.

|| Нападати на кого-небудь, не даючи йому говорити.

3》 тільки док. Почати клювати.

Значення в інших словниках

1. закльовувати — закльо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закльовувати — Закльо́вувати, -льо́вую, -вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. закльовувати — ЗАКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. 1. Б’ючи дзьобом, забивати на смерть, заподіювати рани (про птахів). 2. кого, перен., розм.  Словник української мови в 11 томах
4. закльовувати — Закльовувати, -вую, -єш сов. в. заклювати, -клюю́, -є́ш, гл. Заклевывать, заклевать. Тепер її і кури заклюють. Ном. № 2089.  Словник української мови Грінченка