закономірність

закономі́рність

-ності, ж.

1》 Властивість за знач. закономірний.

2》 Об'єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами, явищами або процесами, що випливає з їхньої внутрішньої природи, сутності; закон (у 4 знач.).

|| Основне положення якої-небудь науки, закон, що відображає причинно-наслідковий зв'язок між явищами.

Значення в інших словниках

1. закономірність — закономі́рність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. закономірність — [законоум’ірн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. закономірність — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер..  Словник синонімів української мови
4. закономірність — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. закономі́рний. Світ є закономірний рух матерії, і наше пізнання, будучи найвищим продуктом природи, спроможне тільки відображати цю закономірність (Ленін, 14, 1949, 150); Певно...  Словник української мови в 11 томах