Великий тлумачний словник сучасної мови

закоцюблий

закоцю́блий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до закоцюбнути, закоцюбти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. закоцюблий — закоцю́блий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. закоцюблий — ЗАКОЦЮ́БЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до закоцю́бнути, закоцю́бти. Гаряча, розпашіла від печі, вхопила [Вутанька] закоцюблого з дороги вояку в обійми (Гончар, II, 1959, 140); Розв’язав на ходу закоцюблими руками вузлика, дістав материну хустку...  Словник української мови в 11 томах