1. Великий тлумачний словник сучасної мови

закоцюблий

закоцю́блий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до закоцюбнути, закоцюбти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закоцюблий — закоцю́блий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. закоцюблий — ЗАКОЦЮ́БЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до закоцю́бнути, закоцю́бти. Гаряча, розпашіла від печі, вхопила [Вутанька] закоцюблого з дороги вояку в обійми (Гончар, II, 1959, 140); Розв’язав на ходу закоцюблими руками вузлика, дістав материну хустку... Словник української мови в 11 томах