закоцюблий
закоцю́блий
дієприкметник
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закоцюблий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до закоцюбнути, закоцюбти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закоцюблий — ЗАКОЦЮ́БЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до закоцю́бнути, закоцю́бти. Гаряча, розпашіла від печі, вхопила [Вутанька] закоцюблого з дороги вояку в обійми (Гончар, II, 1959, 140); Розв’язав на ходу закоцюблими руками вузлика, дістав материну хустку... Словник української мови в 11 томах