зальоти —
Зальо́ти, -тів, -там
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зальоти —
ЗАЛЬО́ТИ, ів, мн. Залицяння; любовні пригоди. [Зінька:] Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати! (Кроп., II, 1958, 41); — Е, що бачу! Ви з гризоти Вбрались, ніби на зальоти, У червоні сап’янці! (Фр.
Словник української мови в 11 томах
зальоти —
Зальоти, -тів м. мн. Ухаживаніе, волокитство. До дівки Санджаківни на зальоти поспішали. АД. І. 211. Він удівець, бачте, так на зальоти ходе до тії удови-молодиці. Камен. у.
Словник української мови Грінченка