Великий тлумачний словник сучасної мови

залящати

заляща́ти

у, -щиш, док.

1》 Почати лящати, швидко говорити високим різким голосом; заверещати.

|| Дуже голосно, дзвінко заспівати.

|| Заспівати, видаючи специфічні звуки, лящання (про птахів).

|| Лунко загавкати.

|| Почати утворювати різкі, пронизливі звуки (про предмети).

2》 Різко, пронизливо залунати (про звуки, схожі на лящання).

|| безос.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. залящати — заляща́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. залящати — ЗАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. 1. Почати лящати, швидко говорити високим різким голосом; заверещати. — Ти знаєш, де корови? — пита [господиня] знову. — Не знаю, — прогугнявила Солоха. — Не знаєш? — залящала міщанка. — роздобула чорта на свою шию!..  Словник української мови в 11 томах
  3. залящати — Залящати, -щу, -щи́ш гл. = заляскотіти. Як закричить, залящить! Кв. І. 125. Козаки зареготались, аж луна по лісу залящала. Стор. МПр. 104. Як крикне не своїм голосом: кукуріку!... аж у вухах залящало! Стор. І. 236.  Словник української мови Грінченка