залящати
заляща́ти
-щу, -щиш, док.
1》 Почати лящати, швидко говорити високим різким голосом; заверещати.
|| Дуже голосно, дзвінко заспівати.
|| Заспівати, видаючи специфічні звуки, лящання (про птахів).
|| Лунко загавкати.
|| Почати утворювати різкі, пронизливі звуки (про предмети).
2》 Різко, пронизливо залунати (про звуки, схожі на лящання).
|| безос.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залящати — заляща́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- залящати — ЗАЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. 1. Почати лящати, швидко говорити високим різким голосом; заверещати. — Ти знаєш, де корови? — пита [господиня] знову. — Не знаю, — прогугнявила Солоха. — Не знаєш? — залящала міщанка. — роздобула чорта на свою шию!.. Словник української мови в 11 томах
- залящати — Залящати, -щу, -щи́ш гл. = заляскотіти. Як закричить, залящить! Кв. І. 125. Козаки зареготались, аж луна по лісу залящала. Стор. МПр. 104. Як крикне не своїм голосом: кукуріку!... аж у вухах залящало! Стор. І. 236. Словник української мови Грінченка