запанілий

запані́лий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до запаніти.

Значення в інших словниках

1. запанілий — запані́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. запанілий — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. запанілий — ЗАПАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до запані́ти. Яким він здався їй гидким, цей запанілий різник, кепкуючий з людського горя (Мирний, III, 1954, 313); Матушка, горда й запаніла, страх не любила, як її просили на громадські обіди (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. запанілий — Запанілий, -а, -е 1) Усвоившій барскія привычки. 2) Загордившійся.  Словник української мови Грінченка