засвічувати

засві́чувати

I -ую, -уєш, недок., засвітити, -ічу, -ітиш, док.

1》 перех. і рідко без додатка. Запалювати що-небудь для освітлення, викликати свічення чогось.

2》 тільки док., неперех. Почати випромінювати або відбивати світло.

Засвітити волосом заст. — відкрити волосся (що за старим звичаєм повинно бути прикритим у заміжніх жінок).

3》 тільки док., неперех., перен. З'явитися, виразно виявитися.

4》 тільки док., неперех., кому, розм. Сильно вдарити кого-небудь.

II -ую, -уєш, недок., засвітити, -ічу, -ітиш, док., перех., фот.

Псувати світлочутливу плівку, пластинку, даючи доступ світловим променям.

Значення в інших словниках

1. засвічувати — засві́чувати 1 дієслово недоконаного виду запалювати засві́чувати 2 дієслово недоконаного виду псувати фотоматеріал  Орфографічний словник української мови
2. засвічувати — ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти.  Словник синонімів української мови
3. засвічувати — Засві́чувати, -чую, -чуєш, -чує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. засвічувати — ЗАСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. 1. перех. і рідко без додатка. Запалювати що-небудь для освітлення, викликати свічення чогось. Уночі засвічують світло у сховах (Л. Укр., III, 1952, 728); Спостерігачі..  Словник української мови в 11 томах
5. засвічувати — Засвічувати, -чую, -єш сов. в. засвіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113. 2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять. Колись і в наше віконце засвітить сонце.  Словник української мови Грінченка