засвічувати —
I -ую, -уєш, недок., засвітити, -ічу, -ітиш, док. 1》 перех. і рідко без додатка. Запалювати що-небудь для освітлення, викликати свічення чогось. 2》 тільки док., неперех. Почати випромінювати або відбивати світло. Засвітити волосом заст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
засвічувати —
засві́чувати 1 дієслово недоконаного виду запалювати засві́чувати 2 дієслово недоконаного виду псувати фотоматеріал
Орфографічний словник української мови
засвічувати —
ЗАСВІ́ЧУВАТИ (запалювати що-небудь, щоб викликати світіння), СВІТИ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, ЗАСВІ́ТЛЮВАТИ рідше, РОЗСВІ́ЧУВАТИ розм. — Док.: засвіти́ти, запали́ти, розсвіти́ти.
Словник синонімів української мови
засвічувати —
ЗАСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. 1. перех. і рідко без додатка. Запалювати що-небудь для освітлення, викликати свічення чогось. Уночі засвічують світло у сховах (Л. Укр., III, 1952, 728); Спостерігачі..
Словник української мови в 11 томах
засвічувати —
Засвічувати, -чую, -єш сов. в. засвіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113. 2) Только сов. в. Засвѣтить, засіять. Колись і в наше віконце засвітить сонце.
Словник української мови Грінченка