заселений

засе́лений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заселити.

2》 у знач. прикм. Який має населення; населений.

Значення в інших словниках

1. заселений — [заселеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
2. заселений — засе́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. заселений — Засе́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заселений — ЗАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до засели́ти. Головань займав дві кімнати в густо заселеній квартирі (Руд., Остання шабля, 1959, 72); Знайти коня в цих рідко заселених горах було нелегко (Гончар, І, 1954, 70). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах