заселений
ЗАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до засели́ти.
Головань займав дві кімнати в густо заселеній квартирі (Руд., Остання шабля, 1959, 72);
Знайти коня в цих рідко заселених горах було нелегко (Гончар, І, 1954, 70).
2. у знач. прикм. Який має населення; населений.
Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Л. Укр., II, 1951, 162).
Словник української мови (СУМ-11)