1. Словник української мови в 11 томах

заселений

ЗАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до засели́ти.

Головань займав дві кімнати в густо заселеній квартирі (Руд., Остання шабля, 1959, 72);

Знайти коня в цих рідко заселених горах було нелегко (Гончар, І, 1954, 70).

2. у знач. прикм. Який має населення; населений.

Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Л. Укр., II, 1951, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заселений — [заселеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. заселений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заселити. 2》 у знач. прикм. Який має населення; населений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заселений — засе́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  4. заселений — Засе́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)