затин

зати́н

-у, ч., діал.

Очеретяна пастка для річкової риби.

Значення в інших словниках

1. затин — ЗАТИ́Н, у, ч., розм. Перегородка з очерету, яку ставлять у річці для риболовлі. Отце [оце] ж ми робим затин – з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. затин — Прилеглий до внутрішньої оборонної стіни мурованої фортеці майданчик для стрільців та пушкарів.  Архітектура і монументальне мистецтво
3. затин — Зати́н, -ну м. Родъ перегородки изъ камыша, ставящейся въ рѣкѣ, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадаетъ въ поставленную вершу. О. 1861. XI. 116.  Словник української мови Грінченка