затин
ЗАТИ́Н, у, ч., розм.
Перегородка з очерету, яку ставлять у річці для риболовлі.
Отце [оце] ж ми робим затин – з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)