затин
ЗАТИ́Н, у, ч., розм.
Перегородка з очерету, яку ставлять у річці для риболовлі.
Отце [оце] ж ми робим затин – з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затин — -у, ч., діал. Очеретяна пастка для річкової риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затин — Прилеглий до внутрішньої оборонної стіни мурованої фортеці майданчик для стрільців та пушкарів. Архітектура і монументальне мистецтво
- затин — Зати́н, -ну м. Родъ перегородки изъ камыша, ставящейся въ рѣкѣ, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадаетъ въ поставленную вершу. О. 1861. XI. 116. Словник української мови Грінченка