затин
зати́н
-у, ч., діал.
Очеретяна пастка для річкової риби.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затин — ЗАТИ́Н, у, ч., розм. Перегородка з очерету, яку ставлять у річці для риболовлі. Отце [оце] ж ми робим затин – з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- затин — Прилеглий до внутрішньої оборонної стіни мурованої фортеці майданчик для стрільців та пушкарів. Архітектура і монументальне мистецтво
- затин — Зати́н, -ну м. Родъ перегородки изъ камыша, ставящейся въ рѣкѣ, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадаетъ въ поставленную вершу. О. 1861. XI. 116. Словник української мови Грінченка