1. Словник української мови Грінченка

затин

Зати́н, -ну

м. Родъ перегородки изъ камыша, ставящейся въ рѣкѣ, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадаетъ въ поставленную вершу. О. 1861. XI. 116. Отце ж ми робим затин — з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка. О. 1861. XI. 115.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затин — -у, ч., діал. Очеретяна пастка для річкової риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. затин — ЗАТИ́Н, у, ч., розм. Перегородка з очерету, яку ставлять у річці для риболовлі. Отце [оце] ж ми робим затин – з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. затин — Прилеглий до внутрішньої оборонної стіни мурованої фортеці майданчик для стрільців та пушкарів. Архітектура і монументальне мистецтво