затор
зато́р
-у, ч.
1》 Скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові.
|| Нагромадження крижин на річці під час льодоходу.
2》 перен., розм. Утруднення, перешкода, затримка в чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови