затор
ЗАТО́Р (скупчення людей, транспорту і т. ін., що створює перешкоду рухові), ПРО́БКА розм.; ЗАЛО́М (нагромадження дерев, повалених вітром, бурею). За характером руху колони можна було визначити, що вона вже не відчуває на собі твердої руки єдиного командування. Тільки цим можна було пояснити хаотичні затори, що виникали раз у раз внаслідок свавілля водіїв (О. Гончар); Пробка попереду розсоталася, шофер сів за руль, і машина рушила (Л. Первомайський); На самому краю чагарів Михайло несподівано натрапив на непролазний лісовий залом (П. Загребельний).
Словник синонімів української мови