заточувати

зато́чувати

I -ую, -уєш, недок., заточити, -точу, -точиш, док., перех., тех.

Робити гострим; загострювати.

II -ую, -уєш, недок., заточити, -точу, -точиш, док., перех.

1》 діал. Закочувати.

2》 розм. Спричинювати втрату рівноваги.

3》 розм. Заносити вбік.

Значення в інших словниках

1. заточувати — зато́чувати 1 дієслово недоконаного виду загострювати зато́чувати 2 дієслово недоконаного виду закочувати; заносити вбік  Орфографічний словник української мови
2. заточувати — ЗАТО́ЧУВАТИ³, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого. Поміщати у в'язницю, монастир і т. ін., позбавляючи волі. О. Гіляров писав: “...  Словник української мови у 20 томах
3. заточувати — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін.  Словник синонімів української мови
4. заточувати — ЗАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех., техн. Робити гострим; загострювати. Зуб’я поперечної пилки заточують з обох боків, внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва боки вздовж пропилу (Гурток «Умілі руки.  Словник української мови в 11 томах
5. заточувати — Зато́чувати, -чую, -єш сов. в. заточити, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. н. п. Заточи воза в клуню. Н. Вол. у. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.  Словник української мови Грінченка