заточувати

ЗАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех., техн. Робити гострим; загострювати.

Зуб’я поперечної пилки заточують з обох боків, внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва боки вздовж пропилу (Гурток «Умілі руки..», 1955, 50);

Самі господарі не витримували й починали виправдуватись, що в них на шахті.. свердла не тим металом наварюють і не так заточують (Ю. Янов., II, 1958, 363).

ЗАТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.

1. діал. Закочувати.

Заточи воза в клуню (Сл. Гр.).

2. розм. Спричинювати втрату рівноваги.

Важке тіло [гайдука] захиталося, заточуючи в різні боки коня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 32).

3. розм. Заносити вбік.

Метіль то вбік заточить Санки, то спереду заскочить (Фр., X, 1954, 315).

Значення в інших словниках

1. заточувати — зато́чувати 1 дієслово недоконаного виду загострювати зато́чувати 2 дієслово недоконаного виду закочувати; заносити вбік  Орфографічний словник української мови
2. заточувати — I -ую, -уєш, недок., заточити, -точу, -точиш, док., перех., тех. Робити гострим; загострювати. II -ую, -уєш, недок., заточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 діал. Закочувати. 2》 розм. Спричинювати втрату рівноваги. 3》 розм. Заносити вбік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заточувати — ЗАТО́ЧУВАТИ³, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого. Поміщати у в'язницю, монастир і т. ін., позбавляючи волі. О. Гіляров писав: “...  Словник української мови у 20 томах
4. заточувати — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. заточувати — Зато́чувати, -чую, -єш сов. в. заточити, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. н. п. Заточи воза в клуню. Н. Вол. у. 2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.  Словник української мови Грінченка