заточувати
ЗАТО́ЧУВАТИ³, ую, уєш, недок., ЗАТОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., кого.
Поміщати у в'язницю, монастир і т. ін., позбавляючи волі.
О. Гіляров писав: “...за відкидання дорогих серцю вірувань люди примушують своїх співбратів пити келихи з отрутою, заточують до в'язниць, палять на вогнищах” (з газ.);
Малий Петро виріс, скинув з трона свою сестру і сам сів на царство. Софію заточив у монастир (Г. Хоткевич);
Сьогодні-бо вночi Умислив Ульф з княгинею лукаво Тебе схопить i в поруб заточить, А Київ весь варягам... (І. Кочерга);
Довго полювала міська сторожа на розбійника Федька Чугая, та врешті-решт схопили і заточили до тортурні (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)