зачитувати

зачи́тувати

-ую, -уєш, недок., зачитати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Читати що-небудь вголос для когось, здебільшого для загального відома (на зборах, засіданнях і т. ін.); оголошувати.

2》 розм. Розтріпувати, заяложувати, рвати (книжку, газету і т. ін.), багато, довго чи неохайно читаючи.

3》 розм. Взявши читати чужу книжку, не повертати її власникові.

4》 розм. Стомлювати, змучувати кого-небудь, довго читаючи вголос.

5》 тільки док. Почати читати.

Значення в інших словниках

1. зачитувати — зачи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зачитувати — див. читати  Словник синонімів Вусика
3. зачитувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
4. зачитувати — ЗАЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Читати що-небудь вголос для когось, звичайно для загального відома (на зборах, засіданнях і т. ін.); оголошувати.  Словник української мови в 11 томах