зашуміти

зашумі́ти

-млю, -миш; мн. зашумлять; док.

1》 Почати шуміти, утворювати шум.

2》 Заговорити голосно, збуджено, зчинити шум, крик (найчастіше про групу людей).

|| безос.

|| Стати неспокійним, проявити сильне збудження.

3》 розм. Кинутися чи побігти кудись, звідки-небудь, утворюючи шум.

Значення в інших словниках

1. зашуміти — зашумі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зашуміти — ЗАШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. зашумля́ть; док. 1. Почати шуміти, утворювати шум. Вже близько хмара… дощик накрапає… І зразу зашумів — Долину звеселив… (Гл., Вибр., 1951, 64); Зашуміла навколо ліщина, залепетали осики і якось легше стало на серці (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
3. зашуміти — Зашуміти, -млю́, -миш гл. Зашумѣть. А в городі та у Львові зашуміли верби. Макс. 80.  Словник української мови Грінченка