зашуміти

Зашуміти, -млю́, -миш

гл. Зашумѣть. А в городі та у Львові зашуміли верби. Макс. 80.

Значення в інших словниках

1. зашуміти — зашумі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зашуміти — -млю, -миш; мн. зашумлять; док. 1》 Почати шуміти, утворювати шум. 2》 Заговорити голосно, збуджено, зчинити шум, крик (найчастіше про групу людей). || безос. || Стати неспокійним, проявити сильне збудження. 3》 розм. Кинутися чи побігти кудись, звідки-небудь, утворюючи шум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зашуміти — ЗАШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. зашумля́ть; док. 1. Почати шуміти, утворювати шум. Вже близько хмара… дощик накрапає… І зразу зашумів — Долину звеселив… (Гл., Вибр., 1951, 64); Зашуміла навколо ліщина, залепетали осики і якось легше стало на серці (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах