збудник

збу́дник

-а, ч.

1》 фізіол. Те, що викликає який-небудь процес, підвищення активності дії тканини, органа, організму.

2》 перен. Те, що викликає появу певних настроїв, почуттів, думок і т. ін.

3》 біол. Мікроби, віруси, паразити, хімічні речовини і т. ін., що викликають хвороби людей, тварин і рослин.

Значення в інших словниках

1. збудник — збу́дник 1 іменник чоловічого роду те, що викликає певний процес збу́дник 2 іменник чоловічого роду, істота мікроорганізм розм.  Орфографічний словник української мови
2. збудник — ЗБУ́ДНИК, а, ч. 1. фізл. Те, що викликає який-небудь процес, підвищення активності дії тканини, органу, організму. Овочі не тільки самі собою є збудниками травних залоз, але й здатні поліпшувати перетравлювання різних білкових...  Словник української мови в 11 томах