збурювання

збу́рювання

-я, с.

Дія за знач. збурювати.

Значення в інших словниках

1. збурювання — збу́рювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. збурювання — ЗБУ́РЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. збу́рювати 1, 2 і стан за знач. збу́рюватися. Перехід на вищий “щабель” тієї чи іншої системи в соціумі й природі зумовлює її стійкість до зовнішніх збурювань та умов розвитку (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах