збурювання

ЗБУ́РЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. збу́рювати 1, 2 і стан за знач. збу́рюватися.

Перехід на вищий “щабель” тієї чи іншої системи в соціумі й природі зумовлює її стійкість до зовнішніх збурювань та умов розвитку (з наук.-попул. літ.);

Серед присутніх на зібранні були й такі, хто не підтримує методи збурювання людей (з газ.).

Значення в інших словниках

1. збурювання — збу́рювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. збурювання — -я, с. Дія за знач. збурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови