збурюваний
ЗБУ́РЮВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до збу́рювати.
Халіф, збурюваний чутками і намовляннями проти християн, одноосібно зламав негласну угоду про релігійне перемир'я (з наук.-попул. літ.);
Очікування плідної конструктивної роботи на засадах коаліційності й консенсусу з'явилося в суспільстві зі створенням парламентської більшості у Верховній Раді, довгі роки збурюваній політичними опонентами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)