звукопис

звуко́пис

-у, ч., літ., муз.

Спосіб художньої виразності, що полягає в спеціальному доборі звуків для створення певного образу, враження і т. ін.; фоніка.

Значення в інших словниках

1. звукопис — звуко́пис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. звукопис — Відтворення об’єктивного світу за допомогою виражальних музичних засобів. До простого З. належить імітація різних 'природних' звуків — спів птахів, шум лісу, удари грому, завивання вітру, гуркіт і т. ін. Більш складним...  Словник-довідник музичних термінів
3. звукопис — • звукопис - у худож. мові система словеснозвукової інструментовки, вживання однакових або схожих звуків, завдяки яким створюються певні звукові образи, дуже близькі до тих, що сприймаються на слух у реальному житті. Напр.  Українська літературна енциклопедія
4. звукопис — ЗВУКО́ПИС, у, ч., літ., муз. Прийом художньої виразності, що полягає в спеціальному доборі звуків для створення певного образу, враження і т. ін. Виключно багатий Шевченків звукопис.  Словник української мови в 11 томах