Великий тлумачний словник сучасної мови

звіріти

звірі́ти

-ію, -ієш, недок.

Ставати лютим, жорстоким; скаженіти, шаленіти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. звіріти — звірі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. звіріти — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
  3. звіріти — I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
  4. звіріти — Звірі́ти, -рі́ю, -рі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звіріти — ЗВІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати лютим, жорстоким; скаженіти, шаленіти. Гітлерівці, звіріючи з люті, почали зривати з плечей автомати (Коз.  Словник української мови в 11 томах