звіріти

ЗВІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати лютим, жорстоким; скаженіти, шаленіти.

Гітлерівці, звіріючи з люті, почали зривати з плечей автомати (Коз., Гарячі руки, 1960, 119);

Напившись, звірів [грек], очі його робилися червоними, як у роздратованого гарячим залізом барана, і якщо його не зв’язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Тют., Вир, 1964, 464).

Значення в інших словниках

1. звіріти — звірі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. звіріти — див. сердитися  Словник синонімів Вусика
3. звіріти — -ію, -ієш, недок. Ставати лютим, жорстоким; скаженіти, шаленіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звіріти — I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. звіріти — Звірі́ти, -рі́ю, -рі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)