здивований

здиво́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до здивувати.

2》 у знач. прикм.Який виражає здивування.

|| Сповнений здивування; який містить у собі здивування.

Значення в інших словниках

1. здивований — здиво́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. здивований — [здиевованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. здивований — Здиво́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. здивований — ЗДИВО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до здивува́ти. Діти — хлопчик і дівчинка — здивовані незвичайною обстановою, шептались поміж себе (Коцюб., II, 1955, 165); Дядько був немало здивований з нашого візиту (Минуле укр.  Словник української мови в 11 томах