зенітник

зені́тник

-а, ч.

Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії.

Значення в інших словниках

1. зенітник — зені́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зенітник — ЗЕНІ́ТНИК, а, ч. Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії. Летить літак, летить хижак над нашою землею. І раптом, носом він — до нив, як огненна комета. Його зенітник юний збив (Сос., II, 1958, 262).  Словник української мови в 11 томах