зенітник

ЗЕНІ́ТНИК, а, ч. Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії.

Летить літак, летить хижак над нашою землею. І раптом, носом він — до нив, як огненна комета. Його зенітник юний збив (Сос., II, 1958, 262).

Значення в інших словниках

1. зенітник — зені́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зенітник — -а, ч. Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії.  Великий тлумачний словник сучасної мови