зенітний

ЗЕНІ́ТНИЙ, а, е.

1. Стос. до зеніту.

2. Признач. для стрільби по повітряних цілях.

Слідом за вогнями прожекторів вдарила зенітна артилерія (Кучер, Чорноморці, 1956, 30);

// Створюваний зенітною артилерією.

Зенітна канонада.

Значення в інших словниках

1. зенітний — зені́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зенітний — -а, -е. 1》 Стос. до зеніту. 2》 Признач. для стрільби по повітряних цілях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зенітний — зені́тний той, який можна спрямувати в зеніт. З-а віддаль – кутова віддаль світила від зеніту.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. зенітний — Зені́тний і зені́товий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)