зенітний — Орфографічний словник української мови

зенітний — -а, -е. 1》 Стос. до зеніту. 2》 Признач. для стрільби по повітряних цілях. Великий тлумачний словник сучасної мови
зенітний — зені́тний той, який можна спрямувати в зеніт. З-а віддаль – кутова віддаль світила від зеніту. Словник іншомовних слів Мельничука
зенітний — Зені́тний і зені́товий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зенітний — ЗЕНІ́ТНИЙ, а, е. 1. Стос. до зеніту. 2. Признач. для стрільби по повітряних цілях. Слідом за вогнями прожекторів вдарила зенітна артилерія (Кучер, Чорноморці, 1956, 30); // Створюваний зенітною артилерією. Зенітна канонада. Словник української мови в 11 томах